Чому пожежна безпека забезпечується на етапі проектування, а не після будівництва

Забудовник отримує висновок експертизи із зауваженням: система димовидалення не відповідає ДБН В.2.5-56:2014. Будівля вже зведена. Покрівля змонтована. Повітроводи прокладені. Щоб розмістити зенітні ліхтарі в розрахункових точках, потрібно розкривати покрівельну конструкцію, переносити несучі балки та перекладати інженерні комунікації. Вартість виправлення втричі перевищує вартість правильного проектування на початковому етапі.

Цей сценарій — не виняток! Він регулярно повторюється на об’єктах, де проект системи димовидалення сприймався як остання формальність перед здачею, а не як частина архітектурного рішення.

Чому пожежна безпека не може бути «останнім кроком»

Системи димовидалення впливають на конструкцію будівлі

Проектування системи димовидалення нерозривно пов’язане з архітектурним рішенням з однієї простої причини: фізичні елементи системи вбудовані в конструкцію будівлі. Це не обладнання, яке розміщують у вже готовому приміщенні.

Промислові зенітні ліхтарі монтуються в покрівельне покриття: з порушенням суцільності несучої конструкції, із застосуванням підсилювальних елементів та гідроізоляційним примиканням. Якщо несучі балки покрівлі вже змонтовані без урахування розташування ліхтарів, їх установка в розрахункових точках може виявитися конструктивно неможливою або вимагатиме дорогого посилення.

Повітроводи системи димовидалення проходять через перекриття та стіни — кожне перетинання з протипожежною перешкодою вимагає встановлення клапана та конструктивного посилення отвору. Прорізання готового перекриття для повітроводу — це не просто будівельні роботи, це порушення несучої конструкції, що вимагає розрахункового обґрунтування.

Висота приміщень безпосередньо впливає на ефективність природного відведення диму: розрахункова висота незадимленого шару визначається під час проектування. Якщо висота стелі виявляється нижчою за розрахункову, систему неможливо відкалібрувати без зміни конструкції.

Нормативна вимога, а не рекомендація

ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» прямо передбачає: протипожежні рішення є обов’язковою частиною проектної документації на всіх етапах проектування. Це означає, що проект без розділу про протипожежний захист не проходить експертизу та не отримує дозвіл на будівництво.

На практиці цю вимогу часто обходять формально: розділ включається до документації, але розробляється поверхнево (без детальних розрахунків і без узгодження з архітектурними та конструктивними рішеннями). Експертиза схвалює такий проєкт, будівництво розпочинається, а реальні суперечності виявляються вже під час монтажу інженерних систем.

Що відбувається, коли пожежну безпеку проектують постфактум

Компромісні рішення знижують ефективність захисту

Коли система димовидалення проектується після завершення архітектурного рішення, інженер змушений працювати в умовах обмежень, яких не мало б бути. Розрахункові точки розміщення витяжних пристроїв зайняті несучими конструкціями — доводиться зміщувати вікна та люки, збільшувати відстані між ними понад нормативні вимоги. Формально документація оформлюється, але реальна ефективність системи знижується.

Вартість виправлень після будівництва

Конкретні наслідки пізнього включення протипожежних рішень у проект:

• розкриття та перебудова покрівельного шару для встановлення ліхтарів у розрахункових точках;
• посилення несучих конструкцій для облаштування отворів під повітроводи;
• перекладка вже прокладених інженерних комунікацій, що перетинаються з трасуванням системи димовидалення;
• збільшення перерізів повітропроводів через неоптимальне прокладання: зростання вартості матеріалів та монтажу;
• затримка введення об’єкта в експлуатацію: кожен місяць простою для комерційного об’єкта означає прямі фінансові втрати.

Як правильно врахувати питання пожежної безпеки в проекті

Етап розробки архітектурного рішення

На етапі розробки архітектурної концепції визначаються параметри, які неможливо змінити після затвердження конструктивної схеми:

• висота приміщень: з урахуванням розрахункового незадимленого шару для кожної функціональної зони;
• розташування та крок несучих конструкцій покрівлі: з урахуванням місць встановлення промислових зенітних ліхтарів;
• планувальні межі димових зон: їхній периметр визначає розташування протипожежних перегородок і клапанів;
• розташування евакуаційних шляхів: вони повинні залишатися в зоні чистого повітря за будь-якого сценарію пожежі.

Етап робочого проектування

Проєкт системи димовидалення на етапі розробки робочої документації детально описує рішення, прийняті на концептуальному етапі:

• розрахунок димових зон згідно з ДБН В.2.5-56:2014 із визначенням необхідного аеродинамічного перерізу витяжних отворів;
• підбір конкретного обладнання з підтвердженими характеристиками згідно з ДСТУ EN 12101-2;
• прокладання повітропроводів із узгодженням з іншими інженерними системами;
• розробка схеми автоматики з логікою спрацьовування для кожної зони;
• вузлові елементи кріплення ліхтарів та люків до покрівельної конструкції.

Координація суміжних розділів

Протипожежні рішення перетинаються з архітектурною, конструктивною, електротехнічною та вентиляційною галузями. Відсутність координації між цими галузями — найпоширеніша причина конфліктів під час монтажу.

Конкретні напрямки координації:

• архітектурний розділ — висота приміщень, розташування отворів у покрівлі;
• конструктивний розділ — крок несучих конструкцій, навантаження від покрівельних конструкцій;
• протипожежна вентиляція та кондиціонування — об’єднання чи розділення повітропроводних мереж;
• електротехнічний розділ — кабельні траси для приводів та автоматики, резервне живлення.

Щоб підібрати рішення та отримати консультацію щодо інтеграції системи димовидалення в архітектурний проєкт, зверніться за кваліфікованою допомогою до нашого менеджера.