Проектування системи димовидалення: етапи, норми

Система димовидалення, спроектована формально, не може захистити людей у надзвичайній ситуації. Вона захищає проектувальника від зауважень під час узгодження. Різниця між цими двома підходами стає очевидною не в кабінеті, а під час реальної пожежі, коли розрахункові параметри або дотримуються, або ні.

Проектування системи димовидалення — послідовний технічний процес, у якому кожен етап ґрунтується на попередньому. Пропуск або формальне виконання будь-якого етапу призводить до виникнення дефекту, який неможливо усунути на стадії монтажу.

Нормативна база: якими документами слід керуватися

Перш ніж приступати до розрахунків, проектувальник повинен дотримуватися відповідних нормативних вимог. Для України вони визначаються кількома документами різного рівня.

Основний нормативний документ — ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту» зі змінами № 1 та № 2. Він встановлює вимоги до складу системи, обов’язкових зон застосування, параметрів обладнання та приймальних випробувань. Робота без актуальної редакції з урахуванням змін — типова помилка, яка виявляється під час експертизи.

Для розрахунку зенітних ліхтарів та пристроїв природного димовиведення додатково застосовується ДСТУ CEN/TR 12101-5:2016 — українська версія європейського технічного звіту щодо розрахункових методів для систем природного димо- та тепловиведення. Цей документ містить математичний апарат для визначення аеродинамічного перерізу витяжних отворів, висоти незадимленого шару та часу евакуації.

Приймально-здавальні випробування проводяться відповідно до НАПБ Б.05.022-2006 — нормативного акту з пожежної безпеки, що регламентує порядок перевірки та введення в експлуатацію систем протипожежного захисту.

Етапи проектування: від технічного завдання до здачі

Етап 1: збір вихідних даних та технічне завдання

Проектування систем вентиляції та димовидалення починається не з креслень, а з аналізу об’єкта. На цьому етапі збирають:

• архітектурні плани із зазначенням висоти приміщень, планування та розташування евакуаційних шляхів;
• функціональне призначення кожної зони — категорія пожежної небезпеки згідно з ДБН В.1.1-7;
• дані про будівельні конструкції — класи вогнестійкості стін, перекриттів, існуючих прорізів;
• кліматичні дані для об’єкта — снігові навантаження, тиск вітру, температурний діапазон;
• вимоги суміжних систем — вентиляції, пожежної сигналізації, автоматики.

Технічне завдання фіксує всі вихідні параметри та узгоджується із замовником до початку розрахунків. Зміна технічного завдання після розробки проєкту — найдорожча помилка в циклі проєктування.

Етап 2: поділ на димові зони

Димова зона — простір, що обслуговується автономною системою або гілкою димовидалення. Максимальна площа однієї зони згідно з ДБН В.2.5-56:2014, як правило, не перевищує 1600 м² для природних систем і становить до 3000 м² для примусових, з урахуванням висоти приміщення.

Правильний розподіл на зони визначає кількість витяжних пристроїв, потужність вентиляторів та логіку керування клапанами. Помилкове укрупнення зон (об’єднання кількох функціональних зон в одну) призводить до недостатньої продуктивності системи у разі пожежі в дальньому кутку.

Етап 3: розрахунок системи димовидалення

Розрахунок системи димовидалення — технічно найскладніший етап. Для природних систем згідно з методологією ДСТУ CEN/TR 12101-5:2016 визначають:

• розрахункову потужність вогнища пожежі залежно від пожежного навантаження зони;
• висоту бездимного шару — мінімальну відстань від підлоги до нижньої межі димового шару, необхідну для евакуації;
• температуру димового шару та його щільність;
• необхідний аеродинамічний переріз витяжних отворів;
• необхідну площу припливних отворів для компенсації.

Розрахунок зенітних ліхтарів передбачає підбір конкретних пристроїв за аеродинамічним коефіцієнтом, зазначеним у сертифікаті згідно з ДСТУ EN 12101-2, та визначення їхньої кількості й розташування для забезпечення розрахункового перерізу.

Для примусових систем розраховується продуктивність вентиляторів, аеродинамічний опір повітропровідної мережі та підбираються вентилятори з відповідним класом температурної стійкості.

Етап 4: розробка проектної документації

Комплект проектної документації на систему димовидалення включає:

• пояснювальну записку з описом прийнятих рішень та нормативним обґрунтуванням;
• плани із зазначенням розташування витяжних пристроїв, клапанів, повітропроводів та щитів управління;
• схему автоматики з логікою спрацьовування для кожної димової зони;
• специфікацію обладнання із зазначенням класів та сертифікаційних даних;
• розрахункову частину — повний розрахунок згідно з ДСТУ CEN/TR 12101-5:2016 або за методикою для примусових систем.

Документація проходить експертизу та узгодження; залежно від категорії об’єкта це може бути експертиза проектної документації або узгодження з органами ДСНС.

Етап 5: монтаж та пуско-налагодження

Після узгодження документації розпочинається монтаж. Проектувальник здійснює авторський нагляд — перевіряє відповідність виконаних робіт проекту. Відхилення від проекту під час монтажу без узгодження з проектувальником є підставою для відмови у прийнятті робіт.

Пусконалагоджувальні роботи включають налаштування щита управління, програмування сценаріїв спрацьовування та тестування кожного елемента системи. За результатами складається протокол пусконалагодження.

Етап 6: приймально-здавальні випробування

Випробування згідно з НАПБ Б.05.022-2006 — обов’язковий заключний етап. Перевіряється:

• спрацьовування кожного витяжного пристрою при автоматичному та ручному запуску;
• час відкривання люків і люків;
• послідовність перемикання клапанів;
• працездатність резервного джерела живлення;
• відповідність фактичних параметрів розрахунковим.

За результатами оформлюються акт приймально-здавальних випробувань та сертифікат протипожежної безпеки на систему в цілому.

Типові помилки під час проектування

Аналіз реальних об’єктів виявляє кілька стійких типів помилок:

• Робота з застарілою редакцією ДБН. Зміни № 1 та № 2 до ДБН В.2.5-56:2014 внесли суттєві корективи до вимог. Проєкт, розроблений без урахування актуальних змін, не пройде експертизу.
• Збільшення розмірів димових зон понад нормативні межі. Бажання скоротити кількість пристроїв призводить до утворення зон, для яких розрахунковий аеродинамічний переріз фізично неможливо забезпечити наявним обладнанням.
• Розрахунок за геометричною площею отворів замість аеродинамічного перерізу. Геометрична площа люка завжди більша за його аеродинамічний переріз. Використання геометричної площі завищує розрахункову продуктивність системи.
• Відсутність розрахунку компенсаційного припливу. Система димовидалення без достатнього припливу працює проти власного розрідження — продуктивність витяжки знижується у кілька разів.
• Неузгодженість логіки автоматики зі схемою зонування. Клапан відкривається не в тій зоні, де сталася пожежа. Дим отримує додаткові шляхи поширення замість контрольованого відведення.

З питань розробки проекту системи димовидалення для вашого об’єкта ви можете звернутися до нашої компанії!