Обслуговування системи димовидалення
Система димовидалення в будівлі — це не просто додаткова інженерна опція, а активний елемент безпеки, від справності якого залежить життя людей під час пожежі. Задимлення вбиває швидше, ніж відкритий вогонь: вже через дві-три хвилини концентрація продуктів горіння в закритому приміщенні досягає критичних значень. Саме тому обслуговування системи димовидалення — це не формальність для галочки в журналі, а регулярна технічна необхідність із конкретним регламентом та юридичною відповідальністю.
Як працює система димовидалення
Як працює система димовидалення — питання, яке важливо розуміти не тільки проектувальнику, а й відповідальному за об’єкт. Принцип базується на фізиці: гарячий дим легший за повітря і піднімається вгору. Завдання системи — організувати його контрольований вихід через верхні зони будівлі, одночасно забезпечуючи приплив свіжого повітря знизу для підтримки евакуаційних шляхів у придатному для дихання стані.
Конструктивно система складається з кількох взаємопов’язаних елементів:
- зенитні димовідвідні люки — світлові отвори в покрівлі з керованими стулками, які при спрацьовуванні автоматики відкриваються та випускають дим назовні;
- дахові люки для відведення диму — спеціалізовані покрівельні люки без світлової функції, призначені виключно для відведення диму та гарячих газів;
- привід протипожежного клапана — електромеханічний або пневматичний пристрій, який при отриманні сигналу від пожежної сигналізації відкриває або закриває клапан у повітроводі;
- клапани димовидалення у повітроводах — елементи, що зазвичай перебувають у закритому стані та відкриваються під час пожежі для підключення димових зон до витяжної системи;
- припливні клапани та решітки — забезпечують компенсаційний приплив повітря замість диму, що видаляється.
Інтеграція з системою вентиляції
Системи вентиляції та димовидалення у сучасних будівлях часто використовують спільну інфраструктуру повітропроводів, але виконують протилежні завдання в штатному та аварійному режимах. У нормальному режимі вентиляція працює для підтримання мікроклімату. Під час пожежі загальнообмінна вентиляція відключається, інакше вона розноситиме дим по всій будівлі, і активується режим димовидалення.
Перемикання між режимами здійснюється за допомогою приводу протипожежного клапана: при сигналі тривоги клапани загальної вентиляції закриваються, клапани димовидалення відкриваються. Цей процес має відбуватися автоматично, без участі людини, за лічені секунди. Саме тому справність приводів — ключовий параметр під час обслуговування.
Проект системи димовидалення: від розрахунку до монтажу
Проектування та нормативно-правова база
Проект системи димовидалення розробляється відповідно до вимог ДБН В.2.5-56, ДСТУ EN 12101 та ДБН В.1.1-7.
Проектування включає:
- розрахунок димових зон — поділ будівлі на відсіки з автономними системами видалення диму;
- визначення продуктивності витяжки — обсягу диму, який система має видалити за одиницю часу;
- підбір люків для відведення диму, дахових та зенітних фонарів для відведення диму за аеродинамічним перерізом;
- розрахунок компенсаційного притоку — без нього система не зможе створити необхідний повітряний потік;
- проектування схеми управління з інтеграцією в систему пожежної сигналізації.
Вимоги до системи димовидалення українського законодавства передбачають обов’язкове встановлення таких систем у будівлях висотою понад 26,5 м, у підземних паркінгах, у торгових залах площею понад 800 м² та в ряді інших об’єктів. Відступ від цих вимог під час проектування є підставою для відмови в узгодженні проекту.
Етапи монтажу
Монтаж виконується суворо відповідно до затвердженої проектної документації:
- встановлення димовідвідних повітропроводів із вогнестійких матеріалів — як правило, сталі класу EI 60 або EI 90;
- монтаж димовідвідних люків, дахових та зенітних димовідвідних ліхтарів із підключенням приводів;
- встановлення приводів протипожежних клапанів на кожен клапан системи;
- монтаж шафи управління та підключення до системи пожежної сигналізації;
- пуско-налагоджувальні роботи — перевірка спрацьовування кожного елемента в автоматичному та ручному режимі.
Після завершення монтажу система проходить приймальні випробування з оформленням протоколу. Без цього документа об’єкт не може бути введений в експлуатацію.
Регламент обслуговування системи димовидалення
Періодичність та склад робіт
Перевірка системи димовидалення здійснюється згідно з регламентом, який передбачає кілька рівнів періодичності:
| Періодичність | Перелік робіт |
| Щомісяця | Візуальний огляд люків, ліхтарів, клапанів — наявність механічних пошкоджень |
| Раз на квартал | Випробування приводів у ручному режимі, перевірка ходу клапанів |
| Раз на рік | Повне технічне обслуговування з вимірюванням параметрів та складанням акта |
Щорічне комплексне обслуговування включає:
- перевірку цілісності зенітних ліхтарів для відведення диму — тріщини, пошкодження полікарбонату або скла, порушення герметичності стиків;
- діагностику приводів протипожежних клапанів — вимірювання часу спрацьовування, перевірку повернення у вихідне положення, стан електричних з’єднань;
- тестування автоматики — імітація сигналу пожежної тривоги та перевірка послідовності спрацьовування всіх елементів;
- перевірку дахових димовідвідних люків — легкість відкривання, стан ущільнювачів, справність фіксаторів у відкритому положенні;
- огляд повітропроводів на предмет пошкоджень, порушень герметичності стиків та несанкціонованих врізок;
- перевірку шафи управління — стан контактів, наявність живлення, роботу резервного джерела.
Документування
Кожна перевірка фіксується в журналі технічного обслуговування системи. Під час щорічного технічного обслуговування оформлюється акт виконаних робіт із зазначенням виявлених несправностей та термінів їх усунення. Цей журнал є обов’язковим документом під час перевірки ДСНС — його відсутність кваліфікується як порушення, незалежно від фактичного стану системи.
Хто здійснює обслуговування
На відміну від візуального огляду, який може проводити технічний персонал об’єкта, повне щорічне технічне обслуговування системи вентиляції та димовидалення має виконувати спеціалізована організація, що має відповідний досвід та обладнання для інструментальної перевірки параметрів. Ця вимога безпосередньо пов’язана з гарантійними зобов’язаннями виробників обладнання та з юридичною відповідальністю у разі страхового випадку.
Щоб підібрати оптимальний формат обслуговування для вашого об’єкта, зверніться до нашого менеджера.
Так, за умови правильного проектування. Загальнообмінна вентиляція та димовідведення можуть використовувати частково спільні повітроводи, але перемикання між режимами здійснюється через приводи протипожежних клапанів автоматично. Під час пожежі вентиляція відключається, система димовидалення активується. Поєднання допустиме лише за наявності відповідного проекту системи димовидалення, розробленого згідно з ДБН В.2.5-56.
Конструктивно вони схожі, але зенітні ліхтарі для видалення диму оснащені керованими стулками з електричним або пневматичним приводом, сертифіковані за ДСТУ EN 12101-2 і розраховані на роботу за високих температур. Звичайні світлові ліхтарі такої функції не виконують і не можуть бути використані як елементи системи димовидалення без відповідної сертифікації.
Клапан залишається у вихідному положенні — або закритим там, де він повинен відкритися для відведення диму, або відкритим там, де він повинен перекрити поширення диму. В обох випадках система не виконує свою функцію. Саме тому перевірка кожного приводу під час квартального та річного технічного обслуговування є обов’язковою, а не рекомендаційною.
Мінімальний регламент: щомісячний візуальний огляд, щоквартальне тестування приводів у ручному режимі та повне технічне обслуговування раз на рік із складанням акта. Для об’єктів із підвищеними вимогами: торгові центри, лікарні, об’єкти з масовим скупченням людей — періодичність повного технічного обслуговування може бути збільшена до двох разів на рік.
Відповідно до ДБН В.1.1-7 та ДБН В.2.5-56, система є обов’язковою для будівель висотою понад 26,5 м, підземних паркінгів, торгових залів площею понад 800 м², коридорів без природного провітрювання в будівлях з масовим перебуванням людей, а також низки виробничих і складських об’єктів категорій А, Б і В. Точний перелік визначається на стадії проектування залежно від функціонального призначення будівлі.
