Люки для відведення диму: конструкція, види та вимоги до монтажу
Коли в будівлі спалахує пожежа, у людей є кілька хвилин до того, як концентрація диму в евакуаційних шляхах стане такою, що унеможливить орієнтацію в просторі. Активні системи гасіння борються з вогнем. Пасивні системи димовидалення виконують інше завдання: забезпечувати придатність евакуаційних шляхів до використання, поки люди виходять.
Люк для відведення диму — ключовий елемент саме пасивного, гравітаційного захисту. Жодних вентиляторів, жодного примусового руху повітря: лише фізичні властивості гарячого газу та правильно розташований отвір у покрівлі або фасаді.
Принцип роботи та конструктивні елементи

Як працює гравітаційне димовідведення
Дим гарячіший за навколишнє повітря, а отже, легший. Він піднімається вгору й накопичується під перекриттям, поступово опускаючись вниз у міру заповнення верхньої зони. Відкритий отвір у покрівлі створює шлях найменшого опору: дим виривається назовні, а знизу через припливні отвори надходить свіже повітря. Цей самопідтримуваний процес працює без електрики, без автоматики: доти, доки отвір відкритий.
Люк для відведення диму відкривається автоматично при спрацьовуванні пожежної сигналізації або вручну: за допомогою кнопки дистанційного керування. Обидва варіанти передбачені нормами як рівнозначні способи активації.
Основні конструктивні елементи
Корпус люка виготовляється з алюмінієвого профілю або оцинкованої сталі. Алюміній є кращим вибором для більшості об’єктів: він легкий, стійкий до корозії та не потребує фарбування. Сталь застосовується там, де потрібна підвищена механічна міцність — на промислових об’єктах з інтенсивним рухом на даху.
Заповнення кришки — світлопрозорий елемент, що поєднує функцію димовідведення з інсоляцією.
Варіанти:
- одношаровий або багатошаровий полікарбонат: легкий, ударостійкий, має хорошу світлопроникність, обмежений термін експлуатації в агресивному середовищі;
- стільниковий полікарбонат: найкраща теплоізоляція, розсіяне світло, популярний для опалювальних будівель;
- вогнестійке скло: застосовується, коли люк поєднує функції димовідведення та протипожежного скління з нормованим класом EI.
Привід — виконавчий механізм, що відкриває кришку за командою:
- електромеханічний привід: ланцюговий або шпиндельний, отримує сигнал від панелі пожежної сигналізації або кнопки ручного керування, відкриває кришку за нормативний час;
- пневматичний привід: використовує стиснений газ із балона, працює без електрики, застосовується там, де електропостачання є ненадійним або небажаним з технологічних причин.
Механізм утримання у відкритому положенні фіксує кришку під заданим кутом під час спрацьовування. Без фіксації вітрове навантаження або власна вага кришки можуть закрити люк: система перестане працювати в найкритичніший момент.
Типи люків: покрівельні та фасадні
Дахові люки для відведення диму
Дахові димовідвідні люки — основний тип для промислових та громадських будівель. Монтуються горизонтально або з невеликим нахилом на плоскій покрівлі; на похилій покрівлі встановлюються з адаптерною основою під кутом нахилу.
Дахові люки є найбільш ефективними з точки зору аеродинаміки: гарячий дим піднімається строго вертикально до отвору, опір потоку мінімальний. Аеродинамічний коефіцієнт дахових люків вищий, ніж у фасадних аналогів при однаковій площі отвору.
Люк для виходу на плоский дах — окрема категорія, що поєднує протипожежну функцію з евакуаційним виходом для персоналу. Така конструкція повинна одночасно:
- відкриватися автоматично під час пожежі для видалення диму;
- витримувати навантаження людини під час використання як евакуаційного виходу;
- мати сходи або скоби для підйому з внутрішнього боку.
Вікно-люк для виходу на дах проектується з посиленим каркасом та протиковзким покриттям порогу. Нормативні вимоги до таких конструкцій поєднують вимоги до димовідвідних люків та вимоги до евакуаційних виходів.
Фасадні люки для відведення диму
Фасадні люки встановлюються у вертикальних огороджувальних конструкціях: стінах, перегородках. Застосовуються у випадках, коли димовідведення через дах неможливе або недостатнє: багатоповерхові будівлі з атріумами, криті переходи, підземні об’єкти з виходом через стіну у приямок.
Аеродинаміка фасадних люків є складнішою: дим рухається до горизонтально розташованого отвору під кутом, опір вищий. Це враховується під час розрахунку за допомогою знижувального коефіцієнта до геометричної площі отвору.
Фасадні люки також використовуються як припливні отвори для компенсації — у нижній частині будівлі для припливу свіжого повітря замість диму, що видаляється.
Вимоги до розміщення
Мінімальна площа отворів
Нормативна площа димовідвідних люків визначається розрахунком згідно з ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту» та ДСТУ EN 12101-2. Розрахункова величина — це аеродинамічний переріз, а не геометрична площа кришки. Різниця суттєва: люк розміром 1000×1000 мм має геометричну площу 1 м², але аеродинамічний переріз при куті відкривання 140° становить близько 0,65–0,75 м² залежно від конструкції.
Мінімальна сумарна площа витяжних отворів для однієї димової зони становить, як правило, не менше 0,2 % від площі підлоги зони, але конкретне значення завжди визначається розрахунком з урахуванням висоти приміщення, пожежного навантаження та необхідного часу евакуації.
Рівномірність розміщення
Зосередження всіх люків в одному куті димової зони, незважаючи на їхню формальну відповідність за сумарною площею, є грубою помилкою при проектуванні. Дим накопичується рівномірно по всій верхній зоні, і витяжні отвори повинні забезпечувати його видалення з будь-якої точки зони без горизонтального переміщення на великі відстані.
Практичне правило: відстань від будь-якої точки димової зони до найближчого витяжного отвору не повинна перевищувати 15–20 м. Для зон із нестандартним плануванням або перешкодами цю відстань уточнюють шляхом розрахунку.
Припливні отвори для компенсації повинні розташовуватися в нижній зоні. Як правило, не вище 1,2 м від рівня підлоги, а сумарна площа припливу повинна становити не менше сумарної площі витяжки.
З питань розрахунку кількості та розміщення люків для конкретного об’єкта звертайтеся до фахівців нашої компанії.
Так, за умови, що конструкція сертифікована одночасно як евакуаційний вихід і як пристрій для відведення диму згідно з ДСТУ EN 12101-2. Такі люки мають посилений каркас, здатний витримувати вагу людини, та привід, що забезпечує автоматичне відкривання під час пожежі.
Покрівельний люк для технічного обслуговування призначений виключно для проходу персоналу — він не має сертифікації за ДСТУ EN 12101-2. Люк для відведення диму проходить випробування на працездатність приводу, час відкривання та аеродинамічні характеристики. Використовувати люк для технічного обслуговування як елемент системи відведення диму є нормативно неприпустимим.
Аеродинамічний коефіцієнт показує, яка частка геометричної площі отвору фактично використовується для проходження диму з урахуванням кута відкривання кришки та аеродинамічних втрат. Розрахунок системи димовидалення здійснюється за аеродинамічним перерізом. Геометрична площа без цього коефіцієнта дає завищений результат і систему, яка не виконує розрахункове завдання.
Щоквартально — візуальний огляд та тестове спрацьовування приводу в ручному режимі. Раз на рік — повне технічне обслуговування з перевіркою ущільнювального контуру, стану наповнення, часу відкривання та складанням акта відповідно до регламенту ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту».
У кожного є свої переваги. Електромеханічний привід інтегрується в загальну систему автоматики та забезпечує зворотний зв’язок щодо положення кришки. Пневматичний привід працює без електрики — це актуально для об’єктів із ненадійним електропостачанням або у вибухонебезпечних зонах. Вибір залежить від умов на об’єкті.

